Меф кристаллы что такое Рыбинск

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!

Братишка! Давай я тебе расскажу, как я чиллил на максимуме, закладки ломая, ганджубас пачкая, а игры на Steam тупо убивали мой мозг и время. Стильно, да? Слушай, сейчас вкатимся в эту историю, и ты сам все поймешь! И так, начну с того, что я жил в этом наркопритоне, где все только и делали, что млквали о закладках, эммке, амфе и прочей химии. Все знали, кто толкачи, и я, отморозок, тоже начал брать у них свое. Однажды, я встретил толкача, у которого можно было купить мефедрон. Пахал он настойчиво, но я все равно решил рискнуть. Пару гаек, и я получил этот добрячок. Кидаю его в ноздри – и я уже «на плюсах». Не мог не нюхать его запах, а вдохнув, я понял, что вот это настоящая жизнь! Но все было не так радужно, как казалось. Мефедрон начал затягивать меня все больше и больше. Я стал сидеть на этой грязной кухне, где и был наш наркопритон, и только шмыгаться его. Соседи по комнате давно уже отвернулись от меня. Никому не хотелось видеть, как я скамлю все, что можно, чтобы достать денег на новую порцию. Я стал более жестким, наркоманом без совести. На моей душе осталось лишь пустое место, а в глазах – лишь безумие. А еще, чтобы уйти от этой реальности, я отрывался в играх на Steam. Dota 2, CS:GO, Playerunknown's Battlegrounds – я просто забывал о всем, окунувшись в виртуальный мир. Виртуальные головоломки и стрельба заменили реальность, но только на время. Время пролетало мимо меня, как грязная мафия за углом. Я сидел, сиживал, а меф наркопритоном меня всегда окружал. Мои друзья стали лишь неразборчивыми тенями, а реальная жизнь – лишь пылью, плывущей по ветру. На улице только остатки света проникали сквозь затянутое окно. Мой комнатный сосед, и сам наркоман-геймер, с ненавистью кричал, чтобы я выключил этот «проклятый компьютер». Но я был глух к его просьбам, потому что лишь в играх я был жив. Шум битвы на моем экране, запах мефедрона и ганджубаса, все это сливалось в одно волшебное зелье, которое позволяло мне чувствовать себя бесстрашным. Я сражался на виртуальных аренах, будто это стало моей реальностью. В них я был героем, а не всего лишь наркоманом. Но каждый раз, когда игра заканчивалась, меня ждала холодная реальность. Я выходил из виртуального мира и возвращался в наркопритон. Весь мой мир узнать меня не хотел. Мой родной город стал для меня большой пустыней, где я блуждал, не зная своего места.

И так продолжалось бесконечно долго, пока я не осознал, что так нельзя жить. Это было долгое и сложное путешествие ко дну. Я бросил все это, и сейчас я искренне рад, что познал настоящую свободу. Сегодня я счастливый человек, который забыл о наркотиках и компьютерных играх. И помни мою историю, когда будешь смотреть на свой веселый Steam аккаунт и задумываться о том, не заслуживает ли она того, чтобы ее прервать.